Україно, моя ненько, скiльки ж горя тут було?
Скiльки вiйська козацького на Вкраїнi полягло?
Крiпаками сини були й стали до двобою,
Щоб отримати для себе ту жадану волю.
За свободу України полягли твої сини
I в роки революцiйнi, i в роки Вiйни.
А в роки Голодомору i репресiй теж
Похованням синiв своїх не було тих меж.
Їх вбивали Ленiн, Сталiн та НКВД,
Де ж те щастя українське i свобода де?
Вже закiнчилися вiйни i, здаеться, можна жить,
Тiльки щастя це недовге кожен хоче розтрощить.
Зазiхають на Вкраїну полiтичнi вороги,
Та захапать вiльну неньку їм не до снаги.
Люди нашi не Росiя, не казахи й Бiлорусь,
Люди нашi - мiцна сила, щоб вiддать її комусь.
Україну захищаймо, не жалiючи життiв,
I свободу добуваймо вже для наших дiтлахiв,
Щоб вони тепер свободу берегли вiд ворогiв,
Вiльно дихали i жили протягом усiх вiкiв!..
Джерело: http://ogo.ua/articles/view/2014-11-30/51742.html
Немає коментарів:
Дописати коментар